У Кривому Розі чимало пам’ятних місць пов’язані з воєнними подіями, проте цей об’єкт має доволі рідкісну особливість. Він нагадує не просто про бойовий підрозділ або певний етап війни, а про порятунок конкретної міської споруди. Йдеться про греблю на Саксагані, яку в лютому 1944 року намагалися вберегти від знищення. Саме поруч із нею сьогодні можна побачити пам’ятник воїнам спецзагону, які врятували греблю Криворізької електростанції від вибуху у Кривому Розі.
Місце цікаве ще до знайомства з його історією. Масивний бетонний об’єм, великі цифри “1944” та артилерійська техніка створюють композицію, яку складно сплутати зі звичайною міською скульптурою. Водночас найважливіша частина розповіді знаходиться фактично за межами самого монумента – це гребля, через яку і відбувалися події, увічнені тут.
Адреса пам’ятника та його розташування
Меморіальний об’єкт знаходиться у Покровському районі Кривого Рогу, на вулиці Шурупова. Для пошуку місця можна орієнтуватися на район греблі на річці Саксагань. У реєстрових та довідкових відомостях пам’ятка пов’язується з адресою вул. Шурупова, 15.
Розташування тут важливіше, ніж може здатися. Пам’ятник не просто поставили у зручному сквері після війни. Його просторово прив’язали до території, історію якої він пояснює.
| Параметр | Відомості |
|---|---|
| Місто | Кривий Ріг |
| Район | Покровський |
| Місце | вул. Шурупова, біля греблі на Саксагані |
| Подія | операція зі збереження греблі |
| Ключова дата | 21 лютого 1944 року |
| Відкриття пам’ятника | 7 травня 1977 року |
| Архітектор | Святослав Буланов |
| Охоронний номер | 2056 |
| Категорія | пам’ятка історії місцевого значення |
Тому для огляду цього об’єкта корисно мати хоча б кілька хвилин. Якщо просто проїхати повз, можна помітити гармату та бетонну конструкцію, але не побачити головного – зв’язку монумента з навколишньою територією.
Чому гребля опинилася під загрозою
У лютому 1944 року бої дійшли до Кривого Рогу. У таких умовах особливого значення набували споруди, без яких місто не могло нормально функціонувати. Це стосувалося шляхів сполучення, промислових об’єктів, мостів і гідротехнічної інфраструктури.
Гребля на Саксагані була одним із таких місць.
Її підготували до знищення. Масштаб задуму добре передає одна цифра – для підриву було закладено приблизно 3 тонни вибухівки. Знешкодити такий заряд потрібно було до того, як він виконає своє призначення.
До району греблі направили спеціальний військовий загін. Командував ним підполковник Аркадій Шурупов. Операція вимагала одночасно вести бій і забезпечити можливість працювати біля замінованої споруди.
21 лютого 1944 року став вирішальним днем цієї історії.
Одні військові стримували противника, інші отримали можливість займатися зарядами. Зрештою греблю не підірвали. Споруда вціліла, хоча сам загін зазнав значних втрат. У матеріалах про пам’ятне місце наводяться дані про 16 загиблих та 36 поранених.
Три тонни вибухівки – чому це було небезпечно
Слово “гребля” інколи створює хибне враження, ніби йшлося лише про порятунок бетонної конструкції. Насправді значення такого об’єкта значно ширше.
Гребля працює разом із водоймою та впливає на рух води. Різке пошкодження споруди могло створити небезпеку для території нижче за течією, а в умовах війни наслідки руйнування було б особливо складно оперативно ліквідувати.
Саме тому історія спецзагону цікава не лише з військового погляду. Це також історія збереження частини міської інфраструктури.
Про масштаб події найкраще говорять конкретні факти:
- підготовлений до підриву заряд оцінювався приблизно у 3000 кг вибухівки;
- операція проходила під час боїв за Кривий Ріг, а не після завершення бойових дій;
- загін одночасно мав контролювати територію та забезпечити знешкодження загрози;
- греблю вдалося зберегти, однак операція супроводжувалася людськими втратами.
Ці обставини й стали історичною основою майбутнього меморіалу.
Пам’ятник з’явився не одразу
Між подіями біля Саксагані та створенням монумента минуло понад три десятиліття. Пам’ятник відкрили 7 травня 1977 року.
Автором його архітектурного рішення став Святослав Буланов.
Цікаво, що для передачі історії він не використав звичну схему з великими фігурами солдатів. У центрі з’явилася сувора геометрична конструкція, а військову тему передали за допомогою справжніх артилерійських систем. У результаті композиція отримала досить впізнаваний силует.
Наступного року після відкриття об’єкт узяли на державний облік. Дата постановки на облік – 12 січня 1978 року. Пам’ятці присвоєно охоронний номер 2056.
Як виглядає пам’ятник біля греблі
Центр композиції утворює великий залізобетонний куб. Довжина його сторони становить приблизно 4,6 м. Це не декоративний постамент у звичайному розумінні: конструкція сама є одним із головних художніх елементів меморіалу.
На ній великим шрифтом позначений 1944 рік. Дата читається здалеку та одразу задає історичний контекст навіть людині, яка нічого не знає про це місце.
Ще одна характерна деталь знаходиться вище рівня очей. На конструкції встановлена протитанкова гармата ЗІС-2 калібру 57 мм.
Але однією гарматою меморіальний простір не обмежується. До комплексу входять також 122-мм гаубиця М-30 та 37-мм зенітна гармата. Через наявність кількох артилерійських систем пам’ятне місце частково нагадує невелику експозицію військової техніки просто неба.
| Елемент | Чим вирізняється |
|---|---|
| Центральна частина | залізобетонний куб приблизно 4,6 х 4,6 м |
| Головний часовий орієнтир | позначення “1944” |
| ЗІС-2 | 57-мм протитанкова гармата |
| М-30 | 122-мм гаубиця |
| Зенітна гармата | артилерійська система калібру 37 мм |
| Загальна концепція | великі архітектурні форми у поєднанні з військовою технікою |
Техніка тут сприймається не як випадкове доповнення. Вона змінює масштаб усього ансамблю. Особливо це помітно, якщо дивитися на центральну конструкцію не фронтально, а трохи збоку – тоді добре видно співвідношення бетонного об’єму, гармати та навколишнього простору.
Що цікавого можна помітити на місці
Першою увагу майже напевно приверне гармата над монументом. Проте після цього варто пройти навколо споруди.
Різні площини центральної частини оформлені по-різному. Тут можна роздивитися дату, меморіальні написи та символічні деталі. Через великі розміри окремі елементи не завжди добре видно з однієї позиції.
Ще цікавіше відійти від пам’ятника та подивитися на нього разом із навколишньою місцевістю. Саме тоді стає зрозумілим задум розташування меморіалу: він не відокремлений від історичного об’єкта, якому присвячена подія.
Це одна з причин, чому фотографії не повністю передають характер місця.
Як пам’ятник виглядає після оновлення
Час позначився на стані меморіалу, адже від моменту його відкриття минуло вже кілька десятиліть. У 2020 році для об’єкта погодили ремонтні роботи.
Оновлення стосувалося не тільки центральної конструкції. Роботи проводили також на території комплексу: впорядковували покриття, сходи, облицювання та окремі пам’ятні елементи.
Водночас пам’ятник не перебудували у новому стилі. Його характерна композиція залишилася впізнаваною – збережено великий центральний об’єм, артилерійську техніку та основну логіку розміщення деталей.
Після завершення робіт оновлений меморіальний простір відкрили в червні 2020 року.
Чому сюди варто зайти під час знайомства з Кривим Рогом
Цей об’єкт навряд чи варто сприймати як класичну туристичну пам’ятку, біля якої достатньо зробити одну фотографію. Набагато цікавіше використати його як точку для знайомства з історією району.
Кривий Ріг формувався передусім як промислове місто. Його розвиток тісно пов’язаний з підприємствами, водоймами, залізницею, енергетикою та іншою інженерною інфраструктурою. Тому історія боротьби саме за греблю добре вписується в ширший міський контекст.
Для огляду не потрібна спеціальна підготовка. Достатньо знати, що головна історія відбулася 21 лютого 1944 року, а монумент з’явився значно пізніше – у 1977-му. Після цього деталі композиції вже сприймаються зрозуміліше.
Найцікавіше тут навіть не визначати, яка гармата стоїть на тому чи іншому місці. Варто подивитися на греблю, оцінити відстань до неї та уявити територію без сучасного благоустрою. Так пам’ятник перестає бути просто бетонною спорудою з військовою технікою.
Пам’ятник воїнам спецзагону, які врятували греблю Криворізької електростанції від вибуху у Кривому Розі, зберігає дуже локальну історію – буквально прив’язану до конкретної точки міста. І саме це робить її цікавою. Тут не потрібно шукати умовний символ далеко від місця подій: гребля залишилася поруч, а меморіал нагадує, чому один із лютневих днів 1944 року став окремою сторінкою історії цієї частини Кривого Рогу.
