У Кривому Розі можна побачити два різні скульптурні образи Тараса Шевченка: біля театру на проспекті Поштовому та на алеї проспекту Перемоги в Інгульці. Між появою цих пам’ятників минуло майже пів століття. Вони відрізняються поставою, оформленням постаментів і міським оточенням, тому сприймати їх як повторення однієї композиції було б помилкою. Знайомство з обома допомагає побачити, як по-різному скульптори передавали характер поета та його присутність у житті міста.
Де розташовані пам’ятники Тарасу Шевченку у Кривому Розі
Для пошуку потрібної локації варто одразу уточнювати район. Пам’ятник на Поштовому належить до Центрально-Міського району, а монумент на проспекті Перемоги розташований у мікрорайоні Інгулець, в Інгулецькому районі. Це дві окремі точки для відвідування, а не сусідні об’єкти в межах одного скверу.
| Пам’ятник | Місце розташування | Дата встановлення | Автори |
|---|---|---|---|
| Шевченку біля міського театру | Проспект Поштовий, перед театром імені Тараса Шевченка | 25 листопада 1954 року | Скульптор Іван Гончар, архітектор Семен Куклінський |
| Шевченку в Інгульці | Алея проспекту Перемоги, Інгулецький район | Серпень 2001 року | Скульптор Анатолій Ярошенко, архітектор В. Бакальцев |
Для першої локації зручний адресний орієнтир – проспект Поштовий, 23. Це адреса театру, перед яким установлено скульптуру, а не окремий номер пам’ятника. Таке уточнення допоможе правильно прокласти маршрут і не шукати монумент усередині будівлі.
Пам’ятник на Поштовому: Шевченко перед театром

Монумент біля театру відкрили 25 листопада 1954 року. Над ним працювали скульптор Іван Гончар та архітектор Семен Куклінський. На наведеній обкладинці саме цей пам’ятник розміщений праворуч: його легко впізнати за довгим верхнім одягом поета та оздобленим постаментом.
Розташування багато в чому визначає враження від роботи. Фігура стоїть у просторі міської забудови, де поруч є фасади, вікна, архітектурні деталі. Тому її цікаво розглядати з різних відстаней. Здалеку увагу привертає загальний силует, а зблизька помітнішими стають обличчя, складки одягу та декор основи.
Як побудована композиція
Шевченка зображено на повний зріст. Положення ніг створює відчуття кроку, хоча загалом постать виглядає стриманою. Рух тут не різкий: він переданий через поставу й асиметрію довгих полів одягу.
Скульптуру виконано із залізобетону, постамент – із цегли. Його прикрашає рослинний орнамент, близький до стилю ампір. Темний колір поверхні на фотографіях може створювати враження металевого литва, але визначати матеріал лише за кольором було б неправильно.
Під час огляду варто приділити увагу саме постаменту. Він не просто піднімає фігуру над землею: декоративна частина додає композиції урочистості. Якщо фотографувати тільки обличчя або верхню половину статуї, ця особливість залишиться поза кадром.
Вдалий спосіб роздивитися пам’ятник – спочатку відійти на кілька кроків, щоб охопити його повністю, а потім наблизитися до основи. Так легше помітити співвідношення між людською постаттю та архітектурною частиною.
Пам’ятник в Інгульці: інша постава та інший простір

Другий пам’ятник Тарасу Шевченку у Кривому Розі встановили в серпні 2001 року до десятої річниці Незалежності України. Він розташований на алеї проспекту Перемоги. Скульптурну частину створив Анатолій Ярошенко, архітектурну – В. Бакальцев.
На обкладинці цей монумент показаний ліворуч. Найпомітніша відмінність – одяг, перекинутий через плече. Завдяки йому контур фігури стає нерівномірним, а сама постать сприймається більш рухливою.
Тут доречно затриматися біля скульптури й подивитися на неї трохи збоку. Фронтальний ракурс добре передає риси обличчя, проте саме зміна точки огляду допомагає побачити, як працюють нахил голови, положення плечей і виставлена вперед нога. Виникає враження людини, яка на мить зупинилася під час ходи. Це візуальне прочитання композиції, а не буквальна сцена з біографії Шевченка.
Матеріал і зовнішні особливості
Основою скульптури є залізобетон, обшитий металом. Отже, називати її суцільною бронзовою статуєю некоректно.
На фотографії видно прямокутну основу з темним облицюванням. Її прості геометричні форми не відволікають уваги від постаті. На відміну від декоративного постаменту на Поштовому, тут погляд швидше переходить до самої скульптури: обличчя, жилета, складок тканини.
Зелене оточення також впливає на сприйняття. У кадрі між гілками та алеями монумент виглядає інакше, ніж фігура на тлі міських фасадів. Порівнювати ці роботи цікаво саме разом з їхнім середовищем.
Технічний опис і відмінності двох монументів
Обидва пам’ятники є повнофігурними скульптурами на постаментах. Проте для їх розпізнавання важливі не лише роки встановлення. Найпростіше звернути увагу на одяг, форму основи й найближче оточення.
| Ознака | Пам’ятник на Поштовому | Пам’ятник в Інгульці |
|---|---|---|
| Тип композиції | Окрема постать поета на постаменті | Окрема постать поета на постаменті |
| Помітна риса силуету | Довгий верхній одяг | Одяг, перекинутий через плече |
| Оформлення основи | Виразний рослинний декор | Стримана прямокутна форма |
| Візуальне оточення | Театральний простір і міські фасади | Озеленена алея |
| Що роздивитися зблизька | Орнамент постаменту, складки довгого одягу | Поставу, положення плечей, деталі вбрання |
Це порівняння корисне і для відвідувачів, і для тих, хто підбирає фотографії до матеріалу про місто. Навіть без підпису декоративний постамент допоможе впізнати пам’ятник біля театру, а перекинутий через плече одяг – інгулецьку композицію.
Чи були в місті інші пам’ятники Шевченку
Історія вшанування поета у Кривому Розі не обмежується двома описаними монументами. У 1918-1919 роках погруддя Шевченка стояло на перетині нинішніх вулиці Свято-Миколаївської та проспекту Поштового. Ще один пам’ятник існував у парку Залізничників у Довгинцевому в 1950-1970 роках. Ці історичні об’єкти не слід плутати з двома локаціями сучасного маршруту.
Така деталь пояснює, чому в розповідях про місцеву Шевченкіану можуть траплятися інші адреси. Йдеться про різні періоди міської історії, а не обов’язково про помилку в розташуванні.
Як спланувати огляд
Якщо часу небагато, почніть із пам’ятника на Поштовому: його можна включити до прогулянки цією частиною міста. Для відвідування інгулецького монумента краще передбачити окремий переїзд. Перед дорогою перевірте маршрут до конкретної точки, оскільки запит лише за ім’ям Шевченка може привести до іншого об’єкта.
Для спокійного огляду однієї композиції можна закласти приблизно 10-15 хвилин. Це орієнтовний час, достатній, щоб обійти пам’ятник, розглянути деталі та зробити кілька фотографій. Для порівняння варто зняти обидва монументи повністю, а також окремо їхні постаменти.
Пам’ятники Тарасу Шевченку у Кривому Розі цікаві саме відмінностями. Біля театру увагу утримують стримана постать і декоративна основа, на Інгульці – виразніший рух та силует одягу. Побачивши обидва, легше запам’ятати не тільки адреси й прізвища авторів, а й те, як одна історична постать може по-різному виглядати в міському просторі.








